Тектоніка і стратиграфія

ОСОБЛИВОСТІ РОЗПОДІЛУ СВИНЦЮ У ВУГІЛЬНИХ ПЛАСТАХ ДОНЕЦЬКО-МАКІЇВСЬКОГО ГЕОЛОГО-ПРОМИСЛОВОГО РАЙОНУ ДОНБАСУ

V.V. Ishkov — 2021-02-13

Підвищення вимог до моніторингу та охорони довкілля, особливо у вугледобувних регіонах України, де зосереджена велика кількість промислових підприємств, зумовлює потребу в нових науково обґрунтованих методах прогнозування передусім умісту токсичних і потенційно токсичних елементів у гірничій масі, яку добувають на шахтах, відходах вуглевидобутку й вуглезбагачення, а також впливу підприємств вугільної теплоенергетики на довкілля. Для цього потрібно мати дані про концентрації, характер та особливості розподілу токсичних і потенційно токсичних елементів, зокрема свинцю, у вугільних пластах.

У статті наведено результати досліджень, що охоплювали всю територію одного з найвивченіших геолого-промислових районів Донбасу – Донецько-Макіївського за період з 1983 по 2014 роки. Розглянуто особливості розподілу й визначено характер поширення свинцю в 52 вугільних пластах, розраховано середньозважені концентрації цього елемента як у вугіллі основних робочих пластів, так і семи світ середнього й верхнього відділів кам’яновугільного періоду.

Підтверджено, що накопичення свинцю у вугіллі основних робочих пластів Донецько-Макіївського геолого-промислового району має полігенний і поліхронний характер. Зміна його концентрації в розрізі й за площею району зумовлена переважно тектонічними й фаціальними особливостями формування вугленосної товщі, що контролюють петрографічний склад вугілля, гідродинамічним режимом басейну торфонакопичення, літолого-фаціальним складом безпосередньої й основної покрівлі вугільних пластів, тріщинуватістю вугілля й порід, що його вміщають.

РОЗВИТОК ФОРАМІНІФЕР І ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ МОРІВ ПІВНІЧНОЇ ОКРАЇНИ ДОНБАСУ В СЕНОМАНСЬКИЙ – КОНЬЯЦЬКИЙ ЧАСИ

O.D. Veklych — 2020-02-13

Простежено розвиток і зміни видового та родового складу сеноманських – коньяцьких форамініфер з відкладів Північної окраїни Донбасу. Схарактеризовано палеогеографічні особливості розвитку морських басейнів цієї території в сеноманський, туронський, коньяцький часи за форамініферами. Палеогеографічні реконструкції цих басейнів деталізовано за дослідженням форамініфер. Виявлено безпосередній вплив абіотичних умов морських палеобасейнів на форамініферові асоціації.

ДО ПИТАННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ СТРАТИГРАФІЧНОЇ СХЕМИ ПАЛЕОЦЕНОВИХ І ЕОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДІВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я ТА ПРИЛЕГЛОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА

T.S. Ryabokon — 2020-02-13

Наведено результати аналізу стратиграфічних схем палеоценових і еоценових відкладів Північного Причорномор’я і прилеглих районів Українського щита й Приазовського масиву. З’ясовано, що вони різняться за ступенем розроблення регіонального та місцевого складників. Визначено напрями й завдання модернізації означених схем. Серед основних такі: використання сучасної міжнародної шкали й актуалізованої регіоярусної шкали палеогену Південної України; складення місцевих схем з огляду на картувальні стратиграфічні підрозділи (світ, товщ, пачок, верств) згідно зі стратиграфічним кодексом України; актуалізація літолого-палеонтологічної характеристики місцевих стратонів.

Стратиграфічна схема палеоценових і еоценових відкладів Північного Причорномор’я ґрунтується на регіональній шкалі Південної України, має власну номенклатуру місцевих підрозділів (світ, товщ, пачок). Одним із завдань її модернізації є переведення верств з фауною (спеціальних біостратиграфічних підрозділів) до категорії місцевих стратиграфічних підрозділів (верств) з повторним описом. Вдосконалення стратиграфічної схеми палеоценових та еоценових відкладів схилів Українського щита й Приазовського масиву, прилеглих до Північного Причорномор’я, полягає в застосуванні регіональної шкали палеогену Південної України, розробленні власної номенклатури місцевих стратиграфічних підрозділів і визначенні їхніх просторово-часових співвідношень з місцевими стратонами Північного Причорномор’я.

ЦИРКОНІЄВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ХАРКІВСЬКОГО РОЗСИПНОГО РАЙОНУ

О. Ganzha — 2020-02-13

У статті наведено характеристику цирконієвих розсипів у межах Харківського розсипного району. Засвідчено, що Харківський розсипний район є привабливим з погляду цирконієвого потенціалу. Найперспективнішим на території Харківського розсипного району є Краснокутське родовище титан-цирконієвих руд, яке має найвищі показники концентрації циркону і детально вивчено.

Систематизовано, уніфіковано та оброблено дані геологознімальних робіт різних експедицій сучасними засобами інформаційного забезпечення. Унаслідок розроблено низку цифрових структурно-літологічних моделей (ЦСЛМ), які є інформаційною базою для вивчення та розробки розсипів і можуть слугувати основою для розроблення техніко-економічного обґрунтування.

ПРО СТРУКТУРУ ЧОРНОМОРСЬКОГО БАСЕЙНУ ЯК ІЄРАРХІЧНУ СИСТЕМУ МЕГАПУЛ-АПАРТІВ

B.A. Zankevich — 2020-02-13

У статті наведено геолого-структурну аргументацію морфогенезу западин і прогинів Чорного моря як різнорангових пул-апартів області перетину трансреґіональних ПЗ і СПС тектонолінеаментів. Ансамбль структур Чорного моря (глибоководних западин, розломних зон, периферійних прогинів і підняттів) представлений як похідне істотно зсувних деформацій і малоамплітудних дислокацій зон трансреґіональних тектонолінеаментів. Структурні малюнки, відомі для моделей простого зсуву, виявлено в зонах динамічного впливу розломів, що обмежують чорноморські западини. Структурні позиції западин показано на тлі перетину розломних зон у системах північно-західних і північно-східних тектонолінеаментів як регіональних елементів регматичної глобальної мережі. Аналіз впорядкованих сукупностей розломно-блокових структур у плані басейну за аналогією з моделями (mega)pull-apart виявляє ієрархічні, (пара)генетичні і успадковані зв’язки у морфогенезі западин, прогинів і підняттів Чорного моря. Особливості будови (мега) пул-апартових глибоководних западин Чорного моря й позиції структур другого рангу, периферійних прогинів (і валів) акваторії опосередковано виражають «пілотний» і контролівний вплив регмагенезу в «рамі» пересічних ПЗ і ПС зон тектонолінеаментів і складників їхніх транскурентних глибинних розломів-зсувів у режимі транстенсії. (При)зсувні позиції розломно-блокових структур басейну, локальних геологічних тіл, ареалів вулкано-плутонітів, «продуктів» тектономагматичних активізацій розкривають закономірну регуляторну дію ротаційних чинників істотно зсувної малоамплітудної тектоніки земної кори, а також важливу роль зональних додаткових критеріїв прогнозування потенційних зон вуглеводнів і ділянок з тектонофізичними умовами розтягування.

ГЕОДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ ДОНЕЦЬКОГО БАСЕЙНУ

L.I. Pymonenko — 2020-02-13

Запропонована модель ґрунтується на мобіліській концепції тектоніки, згідно з якою сучасна структура басейну є результатом спільного впливу геодинамічних процесів і сил, викликаних переміщенням і взаємодією літосферних плит. Поряд із відомими планетарними процесами, на формування Донбасу, розміщеного на південній околиці Східноєвропейської плити (СЄП), вплинули конвергентні процеси, що відбувалися на ній, та мембранні зусилля, створені під час переміщення плити вздовж меридіана.

З’ясовано, що осадконакопичення, вулканізм, інверсія геотектонічного режиму, палеогеотемпературний режим, який зумовив високий ступінь метаморфізму вугілля на Донбасі, визначаються конвергентними процесами, що відбувалися на південній околиці СЄП у фанерозої.

ГЕОДИНАМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДОБРУДЖІ

N.V. Vergelska — 2020-02-13

Формування Добруджі як сучасної географічної одиниці датовано пізнім неогеном. Складна тектонічна будова вказує на багатофазні зміни цієї ключової області, які поховані під осадовим покривом і відображені у відслоненнях. Визначено окремі відслонення мезозойських осадових порід і докембрійсько-палеозойського кристалічного фундаменту, тоді як основна частина регіону характеризується палеоген-неогеновими відслоненнями. За особливостями тектонічної будови Добруджа поділяється на Південну (ПдД), Центральну (ЦД) і Північну (ПнД) частини, що розділяються розломами північно-західного простягання, та Переддобрудзький прогин. Основна частина Добруджі розміщена в Румунії, у межах України простягається Прутський виступ ПнД і Переддобрудзький прогин, а частина ПдД заходить у межі Болгарії – Південний схил масиву Добруджі.

Геодинаміка зони зчленування визначала етапність формування, що супроводжувалося трансформаціями платформ і тектономагматичними процесами, а також формуванням осадових комплексів із вугільними, вуглистими пластами та нафтогазовими колекторами. Зважаючи на чинник руйнування крейдових і, можливо, юрських та тріасових покладів і переформування їх у молодших, палеоценових і майкопських відкладах, попередньо можна стверджувати, що великі скупчення газу в структурних пастках палеогену малоймовірні.

Сучасна газова міграція характерна як для осадових товщ Переддобрудзького прогину, тобто північної частини регіону досліджень, так і південно-східної частини Південної Добруджі в карбонатних відкладах.

СТРУКТУРНО-КІНЕМАТИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ЗЕМНОЇ КОРИ ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОГО ПАЛЕОРИФТУ
Частина 2. Кінематичні механізми пострифтофих структурних деформацій осадового чохла

A.V. Bartashchuk — 2020-02-13

На етапах платформної тектонічної активізації геомаси гірських порід у рифтогенних структурах набувають спроможності до тектонічної течії внаслідок внутрішніх структурно-речовинних перетворень. Природними механізмами реїдної деформації зумовлені горизонтально-площинні переміщення рифтогенних структурних елементів, кулісних ансамблів розривів і динамічно спряжених з ними локальних структур тектонічної течії.

Наведено результати тектонофізичних досліджень пострифтових ускладнень рифтогенної структури докембрійського фундаменту Дніпровсько-Донецького палеорифту. З використанням оригінальної методики реконструкції полів тектонічних напруг і деформацій та тектонофізичного аналізу геоструктур, на підставі структурного аналізу рисунків розломної решітки фундаменту, сформованої на інверсійних етапах еволюції земної кори, вивчено кінематичні механізми формування деформаційних структур тектонічної течії. На підставі аналізу аномалій потенційних геофізичних полів і вертикальних амплітуд неотектонічних рухів з’ясовано, що під впливом механізмів реїдної тектоніки у палеорифті були сформовані лінійні та плащові зони концентрації реїдної деформації субрегіонального й зонального масштабів, розмірами від сотень метрів до десятків кілометрів.

Звичайним тектонічним процесом реїдної тектоніки є колізійне жолоблення горизонтів осадової товщі, що зумовлює вторинне деформаційне структуроформування. Структурним проявом реїдної деформації визначено горизонтально-зсувні трансформації первинно лінійних елементів – систем розривів, тектонічних сегментів, геоблоків, зон антиклінальних підняттів. Під впливом процесу реїдної тектоніки в осадовому чохлі палеорифту були сформовані структурні хвилі деформацій горизонтально-площинної тектонічної течії, які визначають поздовжню тектонічну сегментацію геоструктури та головні ознаки системної організації інверсійної структури палеорифту.

РОЛЬ ТЕКТОНІЧНОГО РЕЖИМУ В РОЗВИТКУ КОНСЕДИМЕНТАЦІЙНИХ ВІДКЛАДІВ ЧОКРАЦЬКОЇ АНТИКЛІНАЛЬНОЇ СКЛАДКИ

O.D. Naumenko — 2020-02-13

У статті за даними польових досліджень 2008–2013 років, на підставі фаціального аналізу обґрунтовано послідовність тектонічних рухів під час формування Чокрацької антиклінальної складки. Керченський півострів є унікальним регіоном, де широко представлені як відклади шельфових і морських формацій антропогену, так і субаеральних континентальних відкладів. Особливу цікавість становить розміщене в північно-східній частині півострова оз. Чокрак з однойменною антиклінальною структурою, що входить до системи складок облямування валу Личагіна. З використанням методики реконструкції геологічних подій і геологоструктурного аналізу відкладів четвертинного часу вперше ідентифіковано конседиментаційні відклади Чокрацької антиклінальної складки, висвітлено послідовності формування тераси під впливом тектонічних рухів.

Зазначено, що формування осадконакопичення карангатського часу в районі північно-східного берега оз. Чокрак відрізняється від формування інших відкладів того часу на Кримському півострові. Особливості літолого-фаціального складу Чокрацької антиклінальної складки потребують комплексного підходу до їхнього вивчення, щоб точніше описати умови седиментації та геологічні процеси, пов’язані з пластовими флюїдами. Загальновідомо, що саме пластові флюїди відповідають за «глиняну» тектоніку, яка дуже поширена на території Керченського півострова й прилеглого Прикерченського шельфу.

Автори дійшли висновку, що тектонічні рухи, які сформували Чокрацьку антикліналь, відбувалися з кінця раннього карангату й до часу виникнення поверхні вирівнювання.

ПЕРСПЕКТИВИ ПОШУКУ ПОКЛАДІВ ВУГЛЕВОДНІВ У КАМ’ЯНОВУГІЛЬНИХ ВІДКЛАДАХ ОСЬОВОЇ І ПІВДЕННОЇ ПРИБОРТОВОЇ ЗОН ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ

I.I. Demyanenko — 2020-02-13

З’ясовано, що серед палеозойських продуктивних і перспективних комплексів у приосьовій південній прибортовій зоні Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) за кількістю виявлених і підготовлених об’єктів та їхньою ресурсною базою пріоритетним комплексом є нижньокам’яновугільні відклади. Першочерговими об’єктами в них є Барзаковська, Брусівська, Успенівська, Остерська і Роздолівська структури. З ними пов’язуємо пріоритетний напрям пошукових робіт у комбінованих пастках антиклінальних і неантиклінальних складнопобудованих структур у нижньокам’яновугільних відкладах. Першочергові деталізаційні сейсморозвідувальні роботи пропонуємо виконати на Герсенванівській і Тополевій структурах для підготування їх до введення в пошукове буріння.

Підтверджено, що після нижньокам’яновугільного комплексу найперспективнішими є середньокам’яновугільні відклади, у межах яких на території досліджень до першочергових для пошуків покладів вуглеводнів (ВВ) належать підготовлені Довгополівська, Святогірська, Степнівська, Східношебелинська та інші структури. Крім цього, після підготовчих сейсморозвідувальних робіт до буріння рекомендовані Красноглазівський і Західноукраїнський перспективні об’єкти.

Засвідчено, що у верхньокам’яновугільно-нижньопермських відкладах, де розміщується більше половини розвіданих запасів газу, подальші перспективи потрібно пов’язувати тільки з приштоковими зонами й блоками. Першочерговими для виявлення покладів ВВ у відкладах C3 + Р1 вважаємо Південнорозпашнівський і Північнорожнівський об’єкти. Потребують підготування до буріння за допомогою сейсморозвідувальних робіт Західноукраїнський об’єкт, Верхньолановський північний і південний блоки та Онежська структура.

Оскільки пріоритетні структури дальших пошуково-розвідувальних робіт розміщені переважно в осьовій зоні регіону, то в її межах потрібно прогнозувати основне зосередження пошукових робіт, не зважаючи на наявні глибини перебування об’єктів. У межах південної зони на менших глибинах пріоритетними вважаємо підготовлені до буріння Брусовську, Остерську й Успенівську структури. Втілення пошукових і геофізичних робіт на рекомендованих об’єктах досліджуваної території ДДЗ дасть змогу виявити нові поклади ВВ і поповнити фонд перспективних об’єктів, підготовлених до глибокого буріння.

КВАРЦИТИ ТОВКАЧІВСЬКОЇ СВІТИ ПІЗНЬОГО ПРОТЕРОЗОЮ ОВРУЦЬКОГО ТА ТОВКАЧІВСЬКОГО РОДОВИЩ – УНІКАЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ ДЛЯ ПРОМИСЛОВОСТІ, НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ПОБУТУ НАСЕЛЕННЯ ТА ГЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

M.S. Kovalchuk — 2020-02-13

Наведено дані щодо геолого-тектонічної будови Овруцького та Товкачівського родовищ кварцитів. Акцентовано увагу на унікальності кварцитів товкачівської світи овруцької серії пізньопротерозойського віку, родовища яких розроблюють кар’єрним способом у смт Першотравневе, для промисловості, наукових досліджень, побуту місцевого населення та геологічної спадщини. Запропоновано розкритий розріз кварцитів зарахувати до об’єктів геологічної спадщини після відпрацювання запасів корисних копалин. На підставі аналізу різночасових космознімків досліджено зміну площі двох кар’єрів з видобутку кварцитів і чотирьох водних об’єктів поблизу них, з’ясовано динаміку зміни площі та її тренд упродовж 1989–2020 рр.

МОНІТОРИНГ ВПЛИВУ ВУГЛЕДОБУВНИХ РЕГІОНІВ НА ДОВКІЛЛЯ

V.V. Melnуk — 2020-02-13

В останні роки багато уваги віддають не тільки раціональному вилученню корисних копалин, а й екології вугледобувних регіонів. Вивчення відпрацьованих ділянок робочих шахт дасть змогу дослідити процеси трансформації у відпрацьованому просторі й визначити комплекс робіт зі зниження впливу відпрацьованих ділянок і закритих шахт на екологію вугледобувного регіону. У разі ліквідації вугледобувних підприємств потрібно зважати на тектонічні порушення вуглепородного масиву, водоносність розроблюваних горизонтів і газову міграцію як у масиві, так і на поверхню. Також потрібно визначити основні напрями негативного впливу відпрацьованих вугільних виробок і териконів на довкілля вугледобувних регіонів.